з‘Явилася.
«Срібний ключ. Книга про сокровені». З розлогим розділом Мамине вікно.
Свіжительні воздухи
Пригадалося, що моя баба весь час, до морозів, тримала свій визір (вікно) напіввідкритим. Щоб чути церковний дзвін, оголошення часу з радіо на «ковперативі», щоби видіти, хто йде вуличкою і поклонитися, щоби держати на оці мене, малого, щоб кишнути на капосних курчат, щоб зустріти корову з пасла і вчасно зогледіти «міліцішту», котрий нишпорив по селу в пошуках «циліндерів» (самогонних апаратів)… Її білий визір був її зором, вікном у маленький білий світ, повсякчасною її присутністю в ньому. Її «свіжительними воздухами», як вона казала.
(Не знаю, чи це випадково, але майже всі свої книжки я написав сидячи при вікні, біля свого, теж білого, визора. Позираючи на дерева і людей. Зазираючи в себе.)
Баба любила примовляти: «Усіх людей нам посилає Бог.
Послав Бог у двір сусіду – найди для нього крихту приязні і добре слово.
Послав родака – погости його, як батька, як брата.
Послав чужака – зустрінь його, як свого.
Послав жебрака – нагодуй сіромаху.
Послав прохача – вислухай челядника.
Послав у двір майстра – дай йому роботу.
Послав дітвака – найди для нього лакомину.
Привів у двір поштаря, священника, вчителя чи урядника – викажи їм честь».
Так казала і так ремонтувала моя баба Марта.
Я слухав її, придивлявся до нашого двору, де завжди хтось був, де хвіртка ніколи не зачинялася, і думав: «Який мудрий Бог, знає куди посилати людей…»
А з часом я збагнув, що кожен із нас теж посланець – для чогось і для когось.
Із нової книги "Срібний ключ". Про сокровенне.
Дуже якісна поліграфія. Шовкова закладка-ляссе, матова ламінація.
Основні | |
---|---|
Виробник | ОГОЛОШЕННЯ |
- Ціна: 399 ₴