Комплект книг Вік і лік + Карби і скарби. Мирослав Дочинець

Довгоочікувані новинки від Мирослава Дочинця!

Про Карби пам'яті і сповіді серця.

Про те, що є найбільшими скарбами.

Книга Карби і скарби Видиме невидиме пророче Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

Трави Господні

Дивовижний чоловік увів мене в живу казку, відкрив переді мною зелений університет карпатського Марамороша. Се був волхв трави, він молився на неї, він знав із нею розмовляти.

«Трава – як чоловік, – казав поважний Джеордже. – Корінням держиться землі, а душею тягнеться до неба. Бо звідти вона посіяна. Трава має розум, має слух і пам’ять».

Я сміявся, а він був урочисто серйозний, в його очах темніло дно криниці. Він терпляче толкував мені дивні речі. Найліпший лік від кашлю – реп’ях із собачого хвоста. Чому? Тому, що в ньому здорове й достигле насіння. Стебло таке хитре, що чіпляє головки з насінням до пса, аби той поніс його далі. Так і ягоди лакомлять птиць, щоб ті полетіли з їх кісточкою. А квітки парадяться для бджіл і шершнів.

Хіба се не розум?!

Клен пускає по вітру свої легенькі вертушки з сім’ям, липа відриває медові прицвітники, чортополох насіння спускає на воду у човниках, козлобородник підготував свою причіпку до кози чи иншої звірини, стиглий молочай вибухає, як бомбочка. Мак, коли дозріє, сам проколює собі маківку і звільна кадить чорним порохом, як бувалий сівач. А одна водяна трава при цвітінні наповнює міхури воздухом і піднімається на поверхню. А потому з важкеньким плодом знову опускається на дно. Дрік пружиною розсіває довкола свій золотий пилок. Шавлія має тоненькі перекладинки, що крутяться і зважують насіння перед тим, як пустити його по вітру. А якщо зачепити м’ясистий плід момордики, то вона вистрілить на п’ять метрів слизьким струменем із зернятками…

Чи се не розум?! Мозку немає, а який прихований ум! Людям ще й не снилися машини, а флора вже придумала собі найхитріші механізми, аби вижити, аби утвердити свій рід на землі.

На кульбабу (крихітний близнюк сонця) подуєш – і цілий рій пуху розлетиться на всі боки. Впала пушинка, і насінина мізерними зазубринами чіпко хапається за ґрунт. На другий рік тут засвітиться ціле ройовище маленьких сонць.

А яка сила, яка воля в трави! Нам би хоч цятку з того.

Трава кришить камінь у стремлінні до сонця. Виживає у вогні і кризі. Воду знайде там, де не знайде чоловік. На голій скалі проросте, випускаючи таку кислоту, що точить камінь на пісок, аби трава мала з чого жити.

«Завваж, – гладив непоказну билинку пан Джеордже. – Тоненьке, бліденьке ніщо, смітинка край дороги. Здається, наступив – та й готово! Е ні, колего. Ти підеш, а вона підніметься і далі буде мило собі хилитатися на вітрі – туди-сюди. Під дощем пригнеться. Від спеки скрутиться в цівочку, у посуху з роси нап’ється, з хмари потягне собі вологу. Зачує козу чи зайця – пустить такий душок, що ті скривлять морди, не скубнуть… Така ніяка волосинка, а які там дужі помпи роблять день і ніч – качають найчистішу воду на землі – такої немає в жодній криниці. У тій билинці змішуються сльози неба із сіллю землі в живлющий сік. Ним можна вилікувати сім тяжких недуг. Сила ся переломлює хворобу, кріпить хворого. Ні, не пустий се бур’янець – трава Господня! І загадка своя криється в кожній травиці, кожна росте за якимось призначенням. Як і людина. Бо немає в Господа пустоцвіту».

А з якою любов’ю витворене зілля! Бо воно й саме є знаком любови, коли цвіте. Якщо тоді до цвіту прикласти губи, то вчуєш, що він тепліший. Якщо шептати йому ласкаві слова чи співанку – вдячно хитнеться в твій бік. Трава запам’ятає тебе і, коли ти знову пройдеш мимо, вона радітиме твоїм крокам.

Мій учитель читав траву, як глибоку книгу, і казав, що сю книгу не прочитати до кінця нікому. Він і ходив лугом якось м’яко, обережно, щоб не наступити на цінну мураву. Він і мене навчив дивитися під ноги, і з того часу серед трав я ходжу, як серед людей. Здоровкаюся з ними, як із давніми знайомими. А з декотрими, яких не надибував роками, стріча дуже хвилююча. І з прогульки я ніколи не вертаю без пахучого віхтика.

А тоді запитав я старого травника про цвіт папороті на Купала. Він смачно розсміявся: «То химерні казки. Але правда не менш чудесна. Папороть розсіває свої дозрілі спори і з кожної, що впала на мокру землю, виростає маленька, як нігтик, зелена латка. Вона нагадує сердечко. На тій бляшці виростають два органи – кругленький чоловічий «огірочок» і жіноча порожня «фляшечка». До неї і вливає своє сім’я огірочок. У солодкому єднанні чекають вони з неба благословення – краплини дощу або роси – і тоді стається тайна запліднення, народжується росток нової папороті. У любовно-солодкі для неї дні (десь на Івана Купала) вона справді може світитися. Але се не головне. Кислиця теж світиться, як покрівець із зеленкуватих свічечок».

«А чому вони світяться?»

«Бо на тому часі земля має найсильнішу електрику. Вона струмує через стебло, запалюючи в ньому смоли, що закипають у цілющі ліки. Людина теж діставала сю живну електрику, коли ходила босою, спала на землі, греблася в ній руками. Ніяке м’ясо, ніякі страви не дають нам таку здорову поживу, як трави і коріння. Давні люди поїдали в 240 разів більше рослин, ніж ми, і тіла їх горбатилися мускулами. Вони не боялися ні ведмедя, ні мамонта, ні льодовика».

Він добре знав, що й коли збирати.

Після теплої горобинової ночі збирали ми під Поженяскою «дванадцять головних трав». Повнився час їх зрілости. Пан Джеордже нараз після просушки пакував їх у полотняні мішечки – одні хворі будуть носити на грудях, другі кластимуть під голову на ніч, треті перетруться на порох, четверті замішаються на мазі, п’яті заллються виноградною миндрою…

Учив він мене, як запарювати липу, бузину й малину, аби вмент збити гарячку. Показував жовту квітку мар’яника, що лікує сухоти й екзему. Тішився, як дитина, коли ми напали на золотий корінь. Від чого лише він не помічний – високий тиск крови, нерви, ревматизм, печінка. Я спитав, що се, либонь, і є найцінніше зілля. Ні, маріїн корінь ще цінніший, його додають майже до всіх рецептцій. Чи той же солодковий корінь. А купена – щира чарівниця: віддаляє старість, зміцнює слабе тіло, прояснює пам’ять. Її він і сам радо заживає. Кожна трава уваги й поваги варта. Навіть простий пирій для знаючого цілителя велика трава. Лікує нирки, суглоби, очі, рятує дітей від рахіту. А буває, що й благенький мишачий горошок не замінять ніякі ліки з аптеки.

Кожній траві свій час. І кожному хворому – своя трава. Як у стеблах і коріннях замішуються і зріють трунки для різних стихій, так і хворощі людські спричиняються чи то воздухом, чи жаром, чи труйними солями, чи нестачею доброї води.

Його перемова була піднесена, як казань з амвону. В очах мигтіли іскри запалу. Тоді з непоказного, дрібнорослого чоловічка він перемінювався в таємничого знатника. Я починав розуміти, чому всі шанобливо називали його «поважним». І в горах, і в городі Сиготі, і навіть у Букурешті, куди пан Джеордже двічі в році їздив читати лекції.

Про людей він говорив мало і без охоти («Вони – як трава під стопами Господа»). Зате про саму траву повідав годинами. А ще більше часу просто мовчав з нею навіч. Вони розумілися й так.

Із книги "Карби і скарби. Видиме, невидиме, пророче", що вийшла в світ.

Вік і лік.

Сніданок довгожителя

Звечора жменьку сушених ягід (добре, якщо різні) і ложку насіння льону залити кислим молоком. Уранці горнятко вилити на запарену кашу. Добре, якщо каша щоразу буде інша – кукурудзяна, вівсяна, перлова, гречана, пшоняна, горохова, рисова.

 Вечеря довгожителя

Хочете мати довго тілесну змогу і ясний розум, призвичайтеся до такої вечері: запарена кукурудзяна крупа, збризнута лляною олією; запивати кислим молоком із помідоровим соком (останнього доливати в горнятко третину). Наступного дня замість кукурудзянки – підварений буряк. Третього дня – тушкована капуста. Четвертого – морква. П’ятого – гарбуз. Шостого – квасоля. Запивати тим же кисляком і соком, але домашньої вироби. 

Із книги "Вік і лік. Рецепти на всяку оздоровчу потребу від карпатського знатника Андрія Ворона", яка щойно виходить друком.

Твій день

Кожен день – для тебе. Навчися ним володіти і віддавати себе йому.

Прокидайся, коли тебе хоче збудити сонце, щоб дати тобі більше світла. Іди йому назустріч, на пагорб, над яким воно зійшло. Нехай це буде твоя щоденна вершина. Твоє сходження. Воно не обов’язково має бути вгору. Може бути вшир і глиб. Головне – що це маленька подорож. Смак дороги до радості. Коли йдеш угору і вперед, менше обертаєшся у вчорашній день.

Пий джерельну воду, або бери з собою пляшку і весь час призволяйся до неї.

Витягуй, розтягуй, розминай, простукуй, погладжуй кожен м’яз, кожен нерв. Розітри руки, ступні, шию, голову, обличчя. Це розбудить кров і зарядить тіло на плідні денні труди.

Облийся водою, добре якщо чергувати холодну з гарячою. Промий кожну малодоступну частину тіла. І добре протри рушником.

Відтак готуй собі снідання. Яйце, гриби, щось із городини. Щоби було смачніше, дай пахучої оливи, часнику, паприки, мелених трав. Притруси сиром, насінням, кожного разу іншим. Скропи яблучним або винним оцтом. Не забудь про свіжу зеленину. Запий смакоту зільним чаєм.

Постільну білизну винеси на сонце або на мороз. Хай там свіжиться через день. А в покої, де спиш, хай буде прохолодно. Це теж здоров’я. Та й сон буде кращим.

Знайди час, аби прибрати непотрібний одяг і зайві речі, помити підлогу, витерти пилюку, протерти шиби і дзеркало. А головно – приладдя, з яким працюватимеш цілий день.

Візьми день і поведи за собою, як песика на мотузці. Скільки він відкриє нового й хосенного для тебе сьогодні! Не уникай зустрічей, якщо вони не пусті. Заглядай людям ув очі, всміхайся. Не цурайся випадкових знайомств, слухай людей – їхні історії можуть наповнити твоє життя новим змістом. І навіть змінити його. Якщо слухаєш людей, вони стають союзниками. А ти стаєш таким чином більш упевненим і захищеним.

Ходи багато і тримай прямо спину. Дихай вільно. Роздивляйся довкола – обов’язково побачиш щось цікаве й нове, що скрасить твій день і наситить твоє розуміння.

Роби свою роботу радо, знаходячи в ній сенс і втіху. Тоді зробиться й заробиться більше. Нехай те, що ти створюєш, створює щось нове в тобі.

Не цурайся друзів. Жартуй із жінками. Розмовляй із дітьми. Вітайся з людьми і подумки благословляй їх. Стеж за поведінкою тварин і птахів. Навчися розрізняти породи дерев, кущів і трав.

Набирайся сонця. Насичуйся воздухами. Відчувай погоду шкірою.

Не бійся блаженних лінощів, коли розкошує плоть і душа. Знаходь протягом дня мовчазну годину. Саме в цей час «почуєш» щось важливе. Подаруй собі хоча б пів години полуденної дрімоти. Тоді день свій подвоїш.

Їж те, що дасть тобі сили. А сили витрачай ощадливо. Мудро затрачена енергія здатна виробити додаткову енергію.

Зосередься на тому, що тобі цікаве. Дізнавайся про це більше. Ставай знавцем. А відтак – творцем у цій царині. Якщо ти щось дістаєш, це означає, що ти можеш щось віддати.

Дивися в дзеркало, але поза срібну амальгаму. Дивися в дзеркало своєї прихованої подоби, щоб побачити себе таким, яким ти хотів би бути. І таким ти можеш бути. Ставай ним вочевидь для самого себе. А відтак і для інших.

Заведи записник. Занотовуй те, що пережив, і те, що хочеться, аби сталося. З ким би хотів побачитися, кого привітати, кого і за що згадуєш, а що і чому не хочеш згадувати, що би хотів купити, що з’їсти смачненького, що плануєш на сьогодні, а головне – що чекаєш радісного завтра. Це дуже важливо – знати, що завтра тебе чекає радість. Пиши свою книгу радості. Бо писати, малювати – значить любити знову. Радій сам і радуй інших.

Відходь утішно до заслуженого відпочинку ввечері. Навчися лягати рано, коли відходить до спочинку й природа. День не вичерпався, він наливає тебе новими силами.

Ніколи не думай і не кажи, що ти старієш. Ти зрієш. До чогось важливого.

Благоговій перед життям! Нехай цей чин сповнює кожен твій день.

Мирослав Дочинець - це великий автор, книгами якого зачитуються багато людей. Працює в філософсько-психологічному напрямку. Його книги стають бестселерами не тільки в Україні, але й за кордоном, так як письменник вміє показати читачеві живу людську у всій її красі і щирості. Його книги можуть зачепити за живе будь-якого читача, бо кожен в якомусь із героїв пізнає самого себе або до болю знайому ситуацію. Згідно відгуками, книга "Многії літа, благії літа" справила справжній фурор своєю появою на книжковому ринку. Одкровення старця про те, як треба жити, які цінності мати, торкнулися багатотисячну публіку. Книга перекладена на безліч мов: італійська, польська, румунська, англійська і навіть японську.